урок 4 Писемні джерела. Архіви.

Тема уроку: Писемні джерела. Архіви 

Мета: з’ясувати роль писемних історичних джерел у розкритті подій минулого, пояснити, які види писемних джерел бувають і де зберігаються документи; вчити працювати з історичними джерелами.

Поняття: писемні джерела, палеографія, архів.

На уроці навчитеся:

застосовувати поняття "писемні джерела", " палеографія",  "архів"; наводити приклади писемних джерел, пояснювати їх роль для відтворення минулого.

! Уважно прочитайте текст. Запишіть визначення понять у зошити. Виконайте завдання до уроку та  для закріплення матеріалу.
Дайте відповіді на запитання:

?        Що таке iсторичне джерело?

?        Якi iснують види iсторичних джерел?

?        Як iсторичнi джерела допомагають iсторикам дослiджувати минуле?

План :

1.     Які бувають писемні джерела.

2.     Про що можна дізнатися з історичних джерел.

3.     Що таке архіви та навіщо вони потрібні.

1. Які бувають писемні джерела

          Найбільш цінним скарбом для дослідника є все, що залишили по собі люди, а особливо те, що вони написали.
 ? Які писемні джерела ви бачите? Чим вони відрізняються? Чи схожі вони на сучасні книги? Чому?

Існує окрема історична наука — палеографія, яка вивчає історію письма, зміни в написанні літер, матеріали та знаряддя для письма, способи оздоблення книжок.

Палеографія — наука, яка вивчає історію письма.

          Близько 5 тис. рокiв тому деякi давнi народи винайшли писемність. Вiдтоді  з’явилися  набагато кращi можливостi зберiгати і передавати рiзноманiтну iнформацiю. Для письма використовували рiзнi матерiали: кору дерев, глину, камiнь, шкiру тварин тощо. Наприклад, у Давньому Єгипті люди писали на папірусі – папері,  зробленому із стебла багаторічної водяної рослин

          На Русі писали на корі берези – бересті, а згодом почали використовувати пергамент -  спеціально оброблену шкіру домашніх тварин (телят, кіз).

                   береста                                         пергамент
?        Чи зручно було користуватися такими матеріалами для письма? Чому?

          Перший папір винайшли у Китаї близько 2000 тис. р. тому. Записи поступово накопичувалися і люди почали складати їх в книги. Перші книги були рукописними і на їх написання було потрібно багато часу  .

Рукописні книги

Перша друкована книга «Прогностична оцiнка поточного 1483 року...»  з’явилася  у 1483 р. Її автором був вчений з європейським iменем українець за походженням,  один iз перших українських докторiв філософії та медицини Юрiй Дрогобич (Котермак). Збереглися лише два примiрники цiєї книги.                                                    

?        Як змінювалися книги з часом? 

?        Яке значення мало винайдення друкарського верстату?

          Писемні джерела, які історики називають документами,  бувають різноманітними, серед них важливе місце посідають хроніки і літописи.
 Хро́ніка (грец. chronikós — зв'язаний із часом) — виклад найважливіших подій того чи іншого періоду в хронологічному порядку.

У східнослов'янській Русі хроніки називали літописами.

Згодом до писемних джерел історики стали відносини закони, листи, різноманітні угоди, журнали, мемуари, щоденники, літературні твори. 

? Чому не всі написи історики використовують як писемні джерела?

? Чому не завжди ми можемо вірити стародавнім писемним джерелам?   

2. Про що можна дізнатися з історичних джерел.

          Опрацюйте свідчення вiзантiйського iсторика Прокопiя Кесарiйського, який писав про давнiх слов’ян.

  "Племена ці, слов’яни і анти, не управляються однiєю людиною, здавна живуть у народоправствi, й вiд того у них усi справи вирішуються спiльно. Єдиним владикою всього вони вважають бога творця блискавки і приносять йому в жертву всяких тварин.

Живуть вони в убогих хатинах, розташовуючись далеко один вiд одного i часто змiнюючи  місця поселень.

          Вступаючи в битву, бiльшiсть iз них iде на ворогів  пiшими, маючи невеликi щити й списи в руках, панцира вони нiколи не одягать. Зовнi вони високi й сильнi тiлом, волоссям не дуже свiтлi й не рудi, але й не до чорноти. Займають вони неймовiрно обширнi землі."

          Це одне з найдавніших повiдомлень про життя давнiх слов’ян, датується воно серединою VI ст.

? Що зможуть дiзнатися дослiдники про давнiх слов’ян за цим джерелом?

Проблемне завдання 

?        Розгляньте зразки писемних iсторичних джерел.  Що, на вашу думку, викличе труднощi в тих, хто вивчатиме цi документи?

3. Що таке архіви та навіщо вони потрібні.

Письмові джерела, як і речові, також недовговічні: вони псуються, згорають у пожежах, їх викрадають чи навмисно знищують. Тому важливо зберігати усі письмові свідчення, що дійшли до нас з минулого. Сховищем документів різних часів є архіви.

Архів (з грецької «архе» — давній) — збірки документів, а також місця, де зберігають, упорядковують і вивчають письмові документи.

Архіви, як і музеї, зберігають для сучасників і нащадків письмові джерела, без яких неможливо досліджувати історію. Архіви — це наукові установи. Співробітники архівів — архіваріуси — вивчають походження і достовірність документів, систематизують їх для полегшення досліджень, порівнюють інформацію з різних джерел. Історик-дослідник не може написати історію без допомоги архіваріусів. Саме вони на прохання вчених шукають відповідні документи, за потреби перекладають та готують їх для читання, упорядковують збірки документів тощо.

 в архіві 

У багатьох родинах є сімейні архіви. Так, у вас вдома є свідоцтва про народження членів сім’ї, про одруження ваших батьків, дипломи про освіту, документи, що засвідчують володіння житлом та оплату за користування ним. До сімейного архіву належать і важливі для членів вашої родини фотографії, листи, поштові листівки, різноманітні посвідчення, грамоти й подяки.

?        Що таке архів?

?        Чому виникла необхідність зберігати документи в  архівах?

?        Як архіви допомагають історикам?
Запитання та завдання для закріплення матеріалу:

1. Чому, на вашу думку, людство винайшло письмо? Яка роль письма в історії людства?

2.🔺 Гра «Палеограф» 

➨ історичний диктант

 Домашнє завдання:

1.     Опрацювати § 5 с.35-41
2. Вивчити поняття

Література: Власов В.С. Історія України(Вступ в історію) - Київ, Генеза, 2013р.